Як створити пластиковий шедевр?
Ще кілька років назад "бейджики" на костюмах співробітників були привілеєм тільки великих і самих просунутих банків або компаній, а клубні карти існували тільки в елітних готелях або спортивних центрах. Сьогодні ж практично в кожного з нас найдеться парочка пластикових карт - дисконтні карти магазинів, карти для банкоматів і т.д. Ринок пластикових карт збільшується з кожним роком, тому природно, що багато друкарень налагоджують у себе їхнє виробництво. Такий хід дозволяє підвищити конкурентоспроможність поліграфічної компанії за рахунок розширення асортиментів послуг, заробити чималий прибуток.
Пластикові картки з "полноцветной" печаткою - один із самих складних продуктів поліграфії. Міжнародний стандарт фізичних параметрів - ISO-7810 - визначає їхні розміри й припустимі погрішності: ширина 85,595±0,125 мм, висота 53,975±0,055 мм, товщина 0,76±0,08 мм, радіус "скругления" кутів 3,18 мм.
Небагато історії
Перша кредитна карта була випущена в 1914 році відомою фірмою Mobil Oil (раніше ця фірма називалася General Petroleum Corporation of California). Карти, випущені цією компанією, використовувалися при оплаті торговельних операцій по нафтопродуктах. Вони були картонними, а дані на них минулого або написані, або видавлені.
В 1928 році "бостонской" компанією Farrington Manufacturing були випущені перші металеві пластинки, на яких видавлювався ("эмбоссировался") адресу. Вони видавалися кредитоспроможним клієнтам. Продавець вкладав таку пластинку в спеціальну машину, називану "импринтером", і букви, видавлені на ній, друкувалися на торговельному чеку.
Пошук підходящого матеріалу затягся на десятиліття, і лише в 60-"е" роки було знайдено прийнятне рішення - пластикова картка з магнітною смугою. Десять років через, в 1975 р., француз Ролан "Морено" винайшов і запатентував електронну карту пам'яті. А ще через кілька років компанія Bull (Франція) розробила й запатентувала "смарт"-карту з убудованим мікропроцесором.
На що здатно пластик?
Перерахування різновидів пластикових карт може бути практично нескінченним. Це й різні телефонні картки, що прийшли на зміну монетам і жетонам, "смарт"-карти метрополітену, картки пенсійного й медичного страхування, клубні карти різних готелів, розважальних і спортивних центрів, дисконтні карти магазинів, кредитні картки й т.д. Але й це ще не всі, на що здатно пластик. Печатка на цьому унікальному матеріалі не обмежується печаткою різних пластикових карт. У повсякденному житті ми постійно зіштовхуємося із предметами, для оформлення яких використовувалася "пряма" багатоколірна печатка на пластику - різнобарвні "коврики" для комп'ютерної миші, видрукувані на пластику книжки для маленьких дітей, шкільні зошити, що мають пластикові обкладинки, кольорові пластикові роздільники сторінок у книгах і багато чого іншого. Всі ці численні приклади свідчать про затребуваність пластикової друкованої продукції.
Пластик, використовуваний для печатки, може бути як у вигляді непрозорих (звичайно білих) аркушів, так і у вигляді прозорих пластикових плівок. Він виготовляється з різних матеріалів - "ПВХ", "ПЭТ", поліпропілен, полістирол. Принципової різниці при запечатуванні різних по хімічному складі видів пластику немає. Головний принцип один - печатка провадиться на невбираючих поверхнях при значній товщині й вазі матеріалу.
